Творчість дітей


Цирк на дорозі

         Якось оголосили 1-Б класу, що 7-ого числа, тобто у четвер  відбудеться екскурсія по місту Запоріжжю, а наприкінці усі підуть в цирк.  Був у тому класі й один хлопчик, який трохи вередливий, його звати Мишко.  Мишкові, як і усім дітям, хотілося поїхати, але від мами він почув інше:
 - Синку, зрозумій: завтра у бабусі день народження, треба   її привітати. Хлопець був незадоволений, але пішов все таки сказати, що він не їде.
        Та жила у тому містечку дивна бабуся, усі прозвали її Вреднючкою. А якщо бачили дивачку, то оминали десятою дорогою. Ось і зустрілася вона Мишку.                                                      
-  Доброго дня, хлопче!- сказала Вреднючка, - Чого сумний?
-  Та екскурсія буде, а потім іще цирк.
-  Ну і що? озвалась вона.
-  А я не йду.
-  То ось в чому проблема! Навіщо тобі той цирк, якщо його можна влаштувати просто тут!  – і бабуся вказала на проїжджу частину.
        Вреднючці таки вдалося переконати хлопця забути про усяку обережність. Мишко побіг жонглювати посеред  дороги. Бабця цього і хотіла. Тихенько похихотівши вона щезла.
        А хлопчику залишилося найстрашніше: загорілося зелене світло, водій не встиг зупинити своє авто, все пізно… Звучить сирена, їде швидка і везе чи живого, чи вже мертвого хлопчака.
        Після довгого очікування  лікарям все таки вдалося врятувати Мишка. Коли бешкетник  отямився, поруч сиділи мама, тато, бабуся і лікар.
- Сину, хлопчику мій, як ти?-схвильовано промовила матуся.
- Мамо, я більше ніколи не гратимусь на дорозі!

                                                                      Гнатюк Оксана
Незвичайна пригода
Жив собі один хлопчик, звали його Микита. Все у нього було:  іграшки, комп’ютер, навіть справжній пес, але не вмів він добре дружити.  І ось одного разу пішов він разом з сестрою Марійкою гуляти до лісу. Вони хотіли  покататися на гойдалці, та тільки підійшли до гойдалки, як тут же провалилися в велику печеру.  
Коли отямилися, то побачили маленьких гномиків у великих капелюхах на яких були написані риси характеру: хоробрість, дружба, добро та ін.. Гноми запропонували їм вибрати для себе одну із вад. Марійка зразу вибрала собі «красу», а Микита  спочатку вагався, а потім почав шукати ковпак з назвою «дружба».  Але гнома з таким ковпаком чомусь не було видно. Хлопчик спочатку розгубився, а потім біля величезного рубіна  побачив малюка з таким ковпаком, він підбіг і  зірвав ковпак з голови. Так Микита  отримав ковпак «дружба».       
  Гноми допомогли дітлахам вибратися з печери і вони зразу побігли додому, а вже дома почали приміряти подарунки гномів.  Коли Марійка вдягнула  ковпак вона одразу стала найгарнішою дівчиною в світі, а коли Микита вдягнув то нічого не трапилося. Він декілька разів одягав та знімав його, але нічого не змінилося. Микита дуже засмутився,  не міг зрозуміти чому так сталося.  Та ось у вікно заглянув старійшина гномів та  пояснив, що йому спочатку треба було попрохати, а вже потім брати. Ввічливість понад  усе.
Микита розплющив очі і зрозумів, що знаходиться у печері. Гномів там не було. Там будо сиро, холодно і темно. Лише вгорі пробивався невеликий промінь світла. Звідти він почув, що його кличуть. Це Марійка привела допомогу. Рятувальна служба дістала хлопця.
З того часу Микита зрозумів, що не можна без дорослих ходити до лісу.
Богдан Білоусов

Небезпека в лісі

Одного разу пішли в ліс заєць, білочка та ведмідь.
-         А давайте пограємо в хованки, - запропонував заєць.
-         Давай, - погодилися вони.
Коли білочка почала рахувати заєць і ведмідь повинні були сховатися. Ведмідь сховався за кущем, а заєць не міг знайти місце для схованки. Не побачивши велику яму, впав в неї. Першим білочка знайшла ведмедя а зайця не змогла. Ось вони почули, що хтось кличе на допомогу. Вони пішли на голос. Підійшли до ями, і побачили зайця. Друзі допомогли вилізти зайцю з пастки. Він подякував друзям.
Заєць запам'ятав, що завжди треба дивися під ноги і бути обережним.                                                                                                                          
Максим Веселовський
Дорожні знаки в царстві
У деякому царстві, у деякій державі жили – були Нюша, Їжачок та Копатович. Їжачок і Нюша любили грати в м'яч, а Копатич більше всього на світі любив за дорогою стежити, ямки зарівнювати, та встановлювати дорожні знаки. Одного разу сталося ось що...
Вийшли, як зазвичай Нюша і Їжачок погуляти. Раптом бачать, біжить Копатич, руками за голову хапається.
- Що? Що сталося, Копатич? - закричали Нюша і Їжачок.
- Вкрали! Дорожній знак вкрали.
Стали друзі думати. Думали - думали і придумали.
Нюша сказала: «У дорослих будемо просити допомоги, за телефоном 102 дзвонити станемо. Нам без дорожнього знака ніяк не можна,
Нюша з Копатичем за телефоном 102 подзвонили, допомоги у міліціонерів попросили, точні відомості повідомили і допомога прибула. Славні працівники міліції знайшли, дорожній знак «Рух на велосипеді заборонено» повернули, ще й подякували за сміливість, за винахідливість,. Копатич відразу ж знак на місце поставив, ямку зарівняв, щоб лиха не сталося.
Тут і казці кінець, а хто слухав - молодець!
«Щоб уникнути неприємностей на дорогах – дотримуйтеся правил руху, не порушуйте їх ніколи! І дивіться на дорожні знаки».
Дар’я Гладка

На гірці
На вулиці була зима . Було дуже холодно. Одного разу двоє друзів лисенят, Рудик та Хитрунчик, пішли кататися на гірку. З’їхали  декілька разів.  Але їм вона не сподобалась, бо там були колючі кущі. Хитрунчик запропонував піти на іншу гірку, але Рудик заперечив і каже Хитрунчикові :
-        Давай не підемо туди,там їздять машини!
-        Але ж вони там рідко їздять! – відповідає той. І прийшли вони на іншу гірку.
-        Ну ось бачиш,а ти боявся! – сказав Хитрунчик.
-        Сідай спереду, а я розженусь і ззаду заскочу – тоді швидше поїдемо!
-        Ой-ой! Машина! Гальму - у - уй ! – злякано кричали лисенята. За мить вони перекинулися в снігову кучугуру.  Машина проїхала зовсім поряд, поки вони порпалися в снігу. Налякані звірята повернулися додому.
Більше друзі ніколи туди не ходили, бо знають, що там їздять машини. Тепер лисенята шукали більш безпечні місця для розваг.
Вікторія Горшкова


Лісові друзі
Жили собі лісові друзі заєць, дві білочки, лисиця, їжачок та вовк. Всі вони ходили до школи, де вчителькою була мудра сова.
  Якось прийшли вони до школи, посідали за парти i сова розпочала урок. На уроці сова розповіла своїм учням про те, як небезпечно гратися сірниками. Всі учні, крім вовка та лисиці, дуже уважно слухали сою вчительку.
   Якось всі друзі після уроків вирішили прогулятися по лісу. Гуляючи, вовк та лисиця знайшли сірники. Вони відразу покликали друзів i показали свою знахідку. Всі попередили вовка та лисицю про те, що сірники треба викинути i не бавитися з ними, бо це небезпечно. Але вовк i лисиця не послухали своїх друзів i зовсім не згадали про те,що розповідала вчителька на уроці. Зайшли вони за кущ i підпалили сірники. Ліс зайнявся полум’ям. Все палало. Всі звірі збіглися на полум’я, почали гасити. Та в них нічого не виходило. Та тут на поміч прилетіла сова, яка викликала пожежників. Вони й погасили полум’я.
Дуже налякалися вовк та лисиця i пообіцяли всім присутнім, що більше ніколи не будуть гратися сірниками, бо сірники дітям не іграшка.
 Богдан Гуркiнов
Сірник-бешкетник
Жили собі дві чарівниці одна добра, інша зла. Колись зла чарівниця зв`язала добру чарівницю.
Зла чарівниця народила сина на ім`я Сірник. Він був балуваним та весь час байдикував. Якось він підійшов до книжок і почав з ними бешкетувати. Через їхню гру книги загорілися. Добра чарівниця була зв`язаною та їй звільнитися допомогли ангели. Потім вона погасила вогонь і вигнала злу чарівницю та її сина.
Ніколи не можна бешкетувати та байдикувати. А щоб не трапилось лиха потрібно бути обережним з сірниками.
Микола Денисенко

Казка про «Вогник».

Жили собі хлопчик Максимко i дівчинка Маруся. У них  були канікули, під час яких вони разом гралися, веселилися i каталися на велосипедах.
Ось одного разу , коли батьків не було вдома  Максимко запропонував Марусі :
-      Давай візьмемо татові сірники і запалимо вогника.
-      Не треба! - відповіла Маруся.
-       Та нічого не трапиться , ну давай запалимо  - канючив Максимко.
-      Гаразд  давай , але обережно.
І як тільки він запалив сірника , спалахнув маленький вогник , схожий на квіточку.
-      Як тебе звати ? – зацікавилась Маруся.
-      Мене звати Вогник. Але я зараз буду великим Вогнем – відповів вогонь.
Обпікши Максимкові пальці сірник  упав на килим, спалахуючи новими язиками полум’я.
-      Але ж ти зараз спалиш  наш дім.
-       А не треба було вам маленьким не розумним діткам брати до рук сірників – сірники дітям не іграшка!
Маруся швидко зателефонувала в пожежну частину набравши номер «101». Пожежники приїхали і швидко загасили вогонь. А Маруся з Максимком зрозуміли що з сірниками не можна гратися, краще кататися на велосипеді.
Андрій і Артем Красюки 
Казка про Півника
Був собі півник. Його звали Золотий гребінчик.
Якось він захотів їсти. Начистив картоплю і почав кипятити воду. Вода закипіла і вінкинув у воду картоплю. Поставив на газ і почав накривати на стіл. Та ненавмисно зачепив хвостом вогонь на якому готувалась картопля.
–А-а-а пожежа!-кричав півник.
 Вибіг із дому й побіг до річки. З прожогу сягонув у воду. Полум’я загасло, але пишний хвіст зник.
З того часу півник став обережно поводитись з вогнем.
Пригода у чарівному лісі
У чарівному лісі жили собі мурашки. Вони кожен день трудились греблю будували, їсти добували. У них було багато друзів: сонечко, жучок, павук, а ще вони дружили з гусеницями.
Якось мурашки запросили усіх друзів у гості. Гусениці теж прийшли, але запізно коли весь торт з` їли. Вони сумні пішли геть з цього свята.
На наступний день, коли мурашки добудовували свій мурашник, гусениці захотіли помститися. Вони влаштували потоп, який мчав на мурашник. Мурашки ні про що не здогадувались, та запросили гусениць у гості на торт, щоб вибачитись за вчорашне. Тоді гусеницям стало соромно за свій вчинок, і вони розповіли мурашкам про свою помсту.
Але було пізно. Вода швидко мчала на мурашник. Ось-ось його зіпсує. Але гусениці не розгубились посунули великий камінь, який перекрив шлях воді до мурашника. Мурашник був врятований!
Гусениці вибачились за свій поганий вчинок. І врятували мурашник.       
Усі звірі лісу зрозуміли, що з водою треба поводитись обережно, щоб не вчинити лиха.                                                                   
Совяк Владислава
Пожежна безпека
У великому, густому, зеленому лісі жив їжачок. Він ходив по лісу та збирав гриби, яблука й грушки на зиму. По сусідству жила руденька білочка. Їжачок натрапив на сонячну галявину, де росло багато грибів. Їх було так багато, що один їжачок не зміг би донести їх додому. На допомогу йому прийшла білочка-сусідка.
Вдома їжачок вирішив посушити гриби. Нанизав Їх на нитки і підвісив над газовою плитою. Зробивши всі справи, їжачок завітав до сусідки-білочки. Білочка попросила допомогти їй по господарству. Після всіх зроблених справ вони сіли випити по чашці чаю. Раптом вони почули запах диму, що доносився з оселі їжачка. Їжачок згадав, що залишив ввімкненою плиту. Полум`я перекинулося на фіранки. Звірі не розгубилися і по лісовому телефону викликали пожежників. Зайці-пожежники приїхали дуже швидко і загасили полум`я.
Тепер лісові мешканці знають правила пожежної безпеки.
Кожан Аня
Справжні друзі
У чарівному лісі жили лисеня Розумник і його мама Мирра, Совунья і її подружка Дальфа. Поруч протікала невелика річка. Взимку вона покривалася льодом.
Одного разу маленька Софійка прийшла з санками і вирішила покататися з гірки прямо на річку. Розумника покликала з собою, щоб веселіше було, а батькам друзі нічого не сказали. Раз скотилися, два скотилися, з вітерцем, весело, кричать від задоволення. Але лід був занадто тонкий, затріщав від тяжкості і відламався, наші друзі опинилися на крижині, яка щомиті могла перекинутися.
Совунья і Дальфа готували святкові листівки. Вирішили відпочити, прийшли на берег річки і побачили страшну картину. Вони підняли тривогу, покликали всіх тварин, спільними зусиллями врятували Сонечку і маленького Розумника. Їм було соромно, що вони без дозволу пішли на річку, не подумавши про наслідки. Попросили вибачення і обіцяли більше так не робити.
Добре, що так все закінчилося. Сонечка принесла ласощі свої новим друзям і влаштували свято. Дружба, допомога, взаємовиручка зробила добру справу. Сонечка і Розумник залишилися живі і здорові.
Мораль: «Діти, слухайтеся батьків, бережіть своє життя, допомагайте тим хто потрапив у біду
Владислав Корабльов
                              Казкові води Дніпра.
    Колись давно  на березі річки Дніпро, жили сестра і брат, звали їх
Олеся та Тарас, і були вони такі дружні та щасливі,що  здавалось ніщо не може їх розлучити. Вони кожного дня приходили до Дніпра і гралися, купалися, знайомилися з оточенням річки.
    Та одного дня Тарас пішов купатись і сильні води річки понесли його все далі і далі від дому. Коли його прибило до берега, то він був дуже знесилений, голодний, та холодний. Леся злякалась за брата і пішла його шукати по руслу Дніпра, бо знала, що без неї він пропаде. Прийшовши до тями хлопчик зрозумів, що неприємності тільки починаються - він захворів, у річку попали погані бактерії які напали на Тараса. А тим часом хоробра сестра все йшла та йшла, і нарешті через деякий час дійшла до місця де був її брат. Зрозумівши біду Леся згадала, що старі люди розповідали, що є тепла течія річки, яка несе в собі оздоровчу силу, її води наповнені добрими бактеріями які їм обов’язково допоможуть. Розпитавши у птахів про це місце діти вирішили туди. Дорога була важкою, адже Тарас був слабкий. Але нарешті прибувши до того місця діти дуже зраділи і негайно кинулись у цілющі води річки.
      Тепла течія вилікувала Тараса і додала сил Олесі. Діти знову почали своє розважливе життя, але про підступних бактерій не забували, але якщо вони знову нападуть на них то вони дадуть собі раду.
Овчинников Кирило
 



Лісова казка
  Жив собі лісоруб зі своєю дружиною. І ось лісоруб пішов до лісу. Він побачив гарну ялинку, й хотів її зрубати.
Як тільки-но він підняв сокиру, то почув тихенький, писклявий голосок – це був лісовичок. Лісовичок сказав, щоб лісоруб не рубав ялинку, за це він виконає три його бажання. Лісоруб замислився, але все одно зрубав ялинку. Коли лісоруб повертався додому впав у яму.
   Він дуже злякався і почав гукати на допомогу. Лісовичок прийшов і визволив його. Лісорубу стало дуже соромно за свій вчинок, якби він не зрубав ялинку, то й не потрапив би в біду.
Єлизавета Пересада


 


Неслухняний сірничок

Жив був на світі сірничок, разом зі своїми братиками. Одного разу пішов сірничок погуляти і заблудився.
Братики сірничка довго шукали, але знайти його ніяк не могли. Нарешті його знайшли, але він був схожий на вуглинку. Братики засмутилися, тому що завжди застерігали сірничка, що з ним може трапитися лихо.
Той хто не виконує правила безпеки, завжди потрапляє в біду, як наш сірничок.
Аліна Постоєнко




Небезпека
  Жили собі два брата їжачка – Рижик та Бублик. Вранці вони пішли до лісової школи,та забули вимкнути телевізор.
  На уроці основи здоров`я їм вчитель-сова розповідала про електроприлади, які потрібно вимикати, коли залишив дім. Дочекавшись перерви, Рижик та Бублик швиденько побігли додому. На радість їжачків пожежі не відбулось.
  Тепер кожного, дня виходячи з дому, вони перевіряють, щоб були вимкнуті електроприлади
Дмитро Різниченко
Небезпечний люк
Жив собі допитливий Фурзик. І завжди міг знайти небезпеку, навіть там де її можна було уникнути. Мама завжди йому казала, що на кришку люку не можна ставати ногою. Люки потрібно обходити. Не послухався Фурзик знову. На дорозі були калюжі, він пішов їх міряти.
-      Ця глибока, ця мілка, а оце вже щось цікаве. Люк як чорна тарілка, що в тарілці – невідомо. Що там в люку за країна, і куди усе пливе?
Фурзик став на кришку люку, нахилився, зазирнув. Бух – і Фурзик став тонути. На щастя мимо проходив вусатий двірник і почув несамовитий крик. Підняв кришку, заліз у люк. Ледве встиг спіймати Фурзика та витягти з люку.
- Ти що й досі не знаєш, що не можна ставати на кришку люку? – обурено запитав двірник.
- Все, я зрозумів. Я ніколи більше не ставатиму на люк, там лише брудна вода і дуже небезпечно, - прошепотів Фурзик.
З того часу Фурзик завжди слухав свою маму.
Валерій Родін

Казка про Вітерць

     Жив на світі кролик Вітерець, був він гарний та непосидючий. Мама йому багато розповідала про чарівний парк в лісі: бо в ньому водночас відпочивають всі звірі  та  ніхто і ніколи тут не ображає.Йому дуже хотілось в ньому побувати якнайшвидше.
     От і настав той чудовий вихідний день, коли матуся крільчиха повела свого малюка Вітерця  до чарівного парку розваг. Малюк дуже переживав та ховався за маму. Мама нагадала ще раз про розваги та познайомила його з відпочиваючими, які були радісні та веселі. Вітерець прислухався до мами та став уважніше розглядати це гомінке місце. Та коли побачив яскраві каруселі, гойдалки, гірки, автомобілі – його страху й слід пропав. Разом з матусею вони пішли до майданчику для малюків. Мама пояснила, що його віку малюки повинні гратись лише на цьому майданчику, а сама пішла за морквяним соком.
      Вітерець дуже швидко випробував всі атракціони – вони йому всі подобались, але його зацікавила найвища, найяскравіша гірка парку та на якій було багато дітлахів. І Вітерць, не згадуючи маминих наказів, побіг з майданчика до гірки.
Швиденько підбіг до гірки та вдертись на неї  йому  не вдавалось: всі його виштовхували з черги, наче зовсім не помічали біленького та такого м′якенького малюка. Але завдяки його спритності та інтересу – він вчепився за драбинку та поліз на верх. Йому було важно, бо щаблинки були одна від одної не близько, і він аж підстрибував, щоб схопитись. Він відчував, що в лапках вже не стає сили, але додолу і не збирався злазити. Аж раптом він відчув біль – його хтось пнув, в голові запаморочилось, йому стало зле та він полетів додолу.
      Відкривши оченята Вітерець зрозумів, що летить. Та як? Кролики не літають! Він озирнувся назад та побачив, що його  тримає кігтями яструб. Дуже злякався, та намагався видертись – та де там, та куди? Додолу?
-      Вітерець, чи бачиш ти парк розваг? – почув голос птаха.
-      Ні парку, ні дітлахів, ні матусі не має! Тільки ліс, навкруги лише ліс - злякано прокоментував Вітерець.
-      Так цього всього ти зараз не побачиш, бо ми дуже високо.
В цей час малюк зрозумів, що яструб не задасть йому зла, бо він з чарівного парку та літаємо якраз над ним.
-       От і сама вже гірка видніється з якої ти летів додолу та вчасно я тебе розгледів – сказав яструб, і швидше почав знижуватись.
-      Вона така маленька?- запитав кролик.
-      Так само і ти був для старших дітлахів на гірці непримітний, наче пилинкою. Кролику  було дуже соромно за свій вчинок через який міг попасти в халепу.
     Як тільки ставши лапками на землю, Вітерець відразу почув занепокоєний голос матусі. Подякувавши яструбу за спасіння та пообіцявши завжди слухати матусю, побіг до неї.
Катерина Умрілова
Дніпро
Жив собі хлопець , звали його Ігор . Одного разу він і його друзі пішли до річки Дніпра покупатися , Ігор зайшов дуже далеко , він не відчував дна . Хлопчик почав кричати : ''Допоможіть" ! Усі його друзі злякалися і втекли .
Тут Дніпро промовив :
-  Не бійся , я тебе врятую. Але взамін, ти більше ніколи не будеш відпливати далеко від берега!!!
-  Я зрозумів. – захлинаючись водою ледь промовив Ігор.
Дніпрові хвилі винесли хлопця на берег . Тепер Ігор знає, що купаючись у водоймі, запливати далеко не можна. Та й друзі повинні бути такі , що в будь-яку хвилину підуть тобі на допомогу !!!
Катя Фещук
 
Пригода слоненяти Шустрика
Жило було на світі слоненя якого звали Шустрик. Одного разу Шустрик робив для мами і тата чай. Він взяв чайник, і поставив його на газову плиту. А сам він відійшов від газової плити і залишив газ без нагляду.
Через деякий час слоник і мама з татом почули запах газу. Шустрик першим прибіг до плити. Вогонь чомусь потух і тільки газ заповнював весь простір. Слоненя швиденько перекрило газовий вентиль. А потім мама з татом підійшли. Тато в сина дещо запитав:
- Шустрику, чого ти залишив без нагляду газову плиту?
- Пробач тату, я не знав, що не можна залишати.
-  А з цього моменту знатимеш, що не можна залишати без нагляду газ.
- Так тату!
- Давай швиденько  відчинимо вікно і добре провітримо кімнату.
З того часу, щоб не трапилось біди, Шустрик ніколи не залишав газ без нагляду.
Чувакін Гліб


1 коментар:

  1. Казки просто чудові! Такі різні... Моєму п'ятирічному сину дуже сподобався кролик Вітерець.

    ВідповістиВидалити